НАЗУ́БЛЮВАТИСЯ¹, юється, недок. Пас. до назу́блювати.

НАЗУ́БЛЮВАТИСЯ², юється, недок., НАЗУБИТИ́СЯ, зу́биться; мн. назу́бляться: док., діал. Пароститися, проростати. Уже котре зерно на мокрій землі, те назубилося (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 93.

Назу́блюватися, блююся, єшся, сов. в. назуби́тися, блю́ся, бишся, гл. Пустить ростки. Уже котре зерно на мокрій землі, те назубилося. Міусск. окр.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 490.