НАЗО́ВСІМ, присл., розм. На весь час: назавжди. — Оце ж, діточки, наша земля. Дивіться, надивляйтеся на свою матір. — Назовсім наша? — перепитало якесь дитя (Стельмах, Хліб.., 1959, 641); — Я назовсім приїхав! — трохи бадьоріше одказав Павло (Кучер, Прощай… 1957, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 93.