НАЗНО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЗНО́СИТИ, ношу, носиш, док., перех. Приносити що-небудь у великій кількості; наносити. Газди.. назношували сіна та нароблювали дров на цілі сєтки [свята] (Хотк., II, 1966, 36); Назносили Марині одежі — той те дає, другий друге тиче (Мирний, IV, 1955, 252); 3 однієї кімнати зробив [Іван Кіндратович] справжню майстерню. Назносив сюди всякого інструменту, завалив стіл хитромудрими кресленнями (Ткач, Арена, 1960, 204); Дівчата назносили хворосту й сухої трави (Морд., І, 1958, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 93.