НАЗНА́ЧЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до назначи́ти. Він назначений.. Ти.. носиш пятно [пляму] на своїй одежі. Твоя ноша кричить кождому, що ти мужик (Март., Тв., 1954, 205).

НАЗНА́ЧЕНИЙ², а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до назна́чити. Де тільки назначені були перепочинки, побудували двірці (Стор., І, 1957, 241).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 92 - 93.