НАЗМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Змітаючи що-небудь, зібрати в якійсь кількості. Послухалась баба, пішла в хижку, назмітала в засіку борошенця (Укр.. казки, 1951, 47); [Репа:] Що це? До млина зібралась? [Катерина:] Думаю змолоти… [Репа:] Назмітала чи украла? (Голов., Драми, 1958, 349).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 92.

Назміта́ти, та́ю, єш, гл. Смести (въ одно мѣсто), собрать. Назмітай у засіці борошенця. Рудч. Ск. II. 2.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 489.