НА́ЗИРКОМ, присл., діал. Назирці. Та й пішов [Гриць]; а я за ним назирком: до яких се знакомих людей він ходить? (Вовчок, І, 1955, 38); 3 Пріською Солоха ні разочку не балакала, ніколи не чула її голосу, раз разочком тільки бачила, та й то назирком, у церкві (Л. Янов., І, 1959, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 92.