НАЗИ́РИТИ див. назира́ти2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 92.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
НАЗИ́РИТИ див. назира́ти2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 92.
Нази́рити, рю, риш, гл. Насмотрѣть, усмотрѣть. Назирив він коненя на ярмарку. Рудч. Ск. II. 175. Стемніло. Назирив я в полі — огонь кладуть хлопці, ночують. К. (О. 1861. IV. 151).
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 489.