НАЗДАВА́ТИ, даю́. дає́ш, док., перех. Здати велику кількість чого-небудь. Всі вони [кучугури] у вирвах, у ямах, пориті,поколупані, живого місця нема. Пісок начинений металом, брухту тонни можна було б наздавати (Гончар, Тронка. 1963, 293).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 89.