НАЗБИ́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до назбира́ти. З усміхом щастя на обличчі підбігає [хлопчак] до борців на барикаді і подає їм свою шапку, повну ка-рабінових куль, назбираних на вулиці (Фр., VI, 1951, 157); А у дубі дупло — В ньому затишне кубельце було. Злотні горішки, назбирані влітку (Воронько, Мирний неспокій, 1960. 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 88.