НАЗБИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до назбива́ти 1. Над нами пишно зеленіла густа ялинка, і ми тільки тепер помітили, що навколо скрізь лежали гіллячки, назбивані кулями за ніч (Гончар, Новели, 1954, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 88.