НАЖУРИ́ТИСЯ, журю́ся, жу́ришся, док. Багато, вволю пожуритися. Начиталися ми "Гайдамаків", Нажурилися од Галайди… (Мал., Звенигора, 1959, 149); Батько поверстав степові дороги, нажурився по селах, од яких тільки-тільки одійшов голод (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 87.