НАЖАХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, розм. Док. до жаха́тися 1. — Ой Прохоре, коли б ти знав, як я сьогодні нажахалася. — Та й кого? — А твого батька (Шиян, Баланда, 1957, 224).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 86.

Нажаха́тися, ха́юся, єшся, гл. Набраться страха.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 487.