НА́ДІБОК, бка, ч., діал.

1. Кусок деревини, пня. Взимку надолужував [Карпо], корчовані надібки стягав геть (Ле, Наливайко, 1957, 296).

2. збірн. Господарські речі. Далі маленька господиня знайшла десь капусти, сала й увесь хазяйчин надібок і почала поратися, як справжня хазяйка (Гр., Без хліба, 1958, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 68.

На́дібок, бка, м.

1) Кусокъ дерева или желѣза, годный въ дѣло. Мнж. 186.

2) Хозяйственныя принадлежности. на́дібок у піч. Никуда негодная вещь. Лебед. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 482.