Про УКРЛІТ.ORG

надушений

НАДУ́ШЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надуши́ти1.

НАДУ́ШЕНИЙ2, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до надуши́ти2. Далеко за південь. Саме та пора, коли сонце вже не пече, а розливає приємне, надушене соковитими пахощами літепло (Коз., Зол. грамота, 1939, 56); // у знач. прикм. Ніхто не впізнавав його — не було вже дисциплінованого, прилизаного й надушеного чиновника (Вас., І, 1959, 317).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 83.

вгору