НАДУ́ТО. Присл. до наду́тий 3, 4. Настуся ледве підвелась і холодно й надуто привіталась з дядиною Ніною (Н.-Лев., IV, 1956, 236); Проходячи мимо Коло-совського, .. Павлущепко щоразу надуто відводив погляд убік (Гончар, Людина.., 1960, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 83.