НАДУЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Надмірно користуватися чим-небудь; уживати що-небудь у більшій кількості, ніж потрібно; зловживати. Згодом художник став надуживати як вишуканістю кольорів, так і витонченістю форм (Дмит., Розлука, 1957, 255); Лариса питала в нього, чи він не хворий, і радила не надуживати нічними годинами праці (Гур., Друзі.., 1959, 124); // Неправильно користуватися чим-небудь; використовувати на зло, на шкоду. — Одного лише боюся, щоб ви [школярі] .. не надуживали його доброти (Фр., IV, 1950, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 81.