НАДУ́ДЛИТИСЯ, люся, лишся, док., вульг.

1. перех. Випити дуже багато чого-небудь; напитися. Надудливсь чаю Та й сам не знаю. Як злізти з драбинки У панські будинки! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 143); — Допадеться зопалу до холодної [води], надудлиться, а потім — який з нього робітник? (Гончар, І, 1959, 95).

2. неперех. Напитися доп’яну. Горілка лилась з бутлів, неначе в лотоки.. Левко вже зовсім надудлився (Н.-Лев., IV, 1956, 155); Кореспондент випив сто грамів, попоїв і поїхав. А Сиволап не встав із-за столу, поки не надудлився (Ткач, Плем’я… 1961, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 81.