НАДУДА́РНИЙ, а, е. Який перевершує ударні норми виконання чого-небудь. З кисневої станції нікуди носа облупленого не показував. Справа йшла про надударні темпи, і Льонька хотів їх довести (Трубл., І, 1955, 131).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 81.