НАДУВНИ́Й, а́, е́. Який надувається; надутий повітрям. Шофер сів на надувного гумового човника, почав лаштувати свої вудки (Чаб., Течо вода.., 1961, 46); Хлопчик і дівчинка зосереджено жували бутерброди, а молода мати діставала для них з чемодана надувні резинові подушки (Руд., Остання шабля, 1959, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 81.