НАДТО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надточи́ти¹. Катруся.. споглядала на запинані гудзиками рукавці сорочки, котрі на неї були закороткі, та на надточену майже від колін спідничку (Кобр., Вибр., 1954, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 80.