НАДТИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДТИ́ХНУТИ, ну, неш; док., розм. Трохи притихати, вщухати; зменшувати свою силу. Може, надтихне трохи вітер (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 80.

Надтиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. надти́хнути, хну, неш, гл. Притихнуть, нѣсколько стихнуть. Може надтихне трохи вітер. Камен. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 486.