НАДСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДСІ́КТИ, ічу́, іче́ш, док., перех.

1. Січучи, подрібнювати частину чого-небудь.

2. Розсікати трохи, небагато, не до кінця.

3. Збивати, ушкоджувати, зранювати що-небудь. Кінь надсік собі ногу (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 79.

Надсіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. надсі́кти, січу́, че́ш, гл.

1) Надсѣкать, надсѣчь.

2) О лошади: сбивать, сбить, оцарапывать, оцарапать. Кінь надсік собі ногу.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 486.