НАДСТРОКО́ВИЙ, ко́ва, ко́ве́. Який триває довше від обов’язкового, установленого строку. На Волгу Повернувся старшина. На Ельбі ніс він службу надстрокову (Гонч., Вибр., 1959, 249); // у знач,, ім. надстроко́ва́, ко́во́ї, ж. Військова служба, яка триває довше від обов’язкового, установленого строку. — Я туляк, — пояснив шофер, — але живу тут після війни. Вже чималенько. На надстрокову залишився (Дмит., Обпалені.., 1962, 162).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 80.