НАДСИ́ЛЬНО. Присл. до надси́льний. Лячно озирнувся [Роман], надсильно виборсавшись із чергового запіненого гребеня важкої хвилі (Ле, Клен. лист, 1960, 83); // Дуже сильно. Серце надсильно билося в моїх грудях (Фр., II, 1950, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 79.