НАДСА́ДНИЙ, а, е. Напружений, з надсадою. Микола лежав. Ледве стримував надсадний кашель і дивився на німців з особливою цікавістю (Ле, Мої листи, 1945, 57); Після вибухів почулися дрібні рушничні постріли, швидке надсадне татакання кулеметів (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 101).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 79.