НАДРІ́ЧНИЙ, а, е. Те саме, що надрічко́вий. Хлопець крихітку здригнувся, коли його обвіяв надрічний вітерець (Фр., III, 1950, 11); Крізь марево міського пилу виткнувся одинокий димар, блиснула поруч золота баня, і надрічний вітрець жбурнув ще якісь невиразні відгомони далекого міста (Смолич, І, 1958, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 77.