НАДРІ́З, у, ч. Надрізане місце. Сік [берези] збирають рано навесні, роблячи у стовбурі надрізи, в які вставляють трубки або інші пристосування для стікання соку (Лікар. рослини.., 1959, 154); Професор зробив короткий і неглибокий надріз (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 201).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 77.