НАДРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДРУ́БАТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Розрубувати або підрубувати трохи, не до кінця.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 78.

Надру́бувати, бую, єш, сов. в. надруба́ти, ба́ю, єш, гл.

1) Надрубывать, надрубить, подрубывать, подрубить. Як вже надрубав дуже, — дуб похилився. О. 1862. V. 82.

2) Надсѣкать, надсѣчь.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 485.