НАДРА́ЄНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до надра́їти. Повновиде обличчя його сяяло, як добре надраєна мідна каструля (Ткач, Моряки, 1948, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 76.