НАДПРОВІ́ДНИК, а, ч. Метал або сплав, який має властивість при дуже низькій температурі Повністю втрачати електричний опір. Надпровідники використовуються при створенні елементів обчислювальних машин та інших приладів і апаратів (Наука і культура.., 1971, 60); Надпровідником може протікати струм лише певної максимальної сили, так званий "критичний" струм (Веч. Київ, 25.11 1971, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 695.