НАДПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДПОРО́ТИ, порю́, по́реш, док., перех. Небагато, трохи розпорювати. — Надпороти підкладку приставного коміра, і на бортовці зеленою ниткою нашито цифру двадцять п’ять… (Кучер, Прощай.., 1957, 216).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 76.

Надпо́рювати, рюю, єш, сов. в. надпоро́ти, рю́, реш, гл. Распарывать, распороть часть.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 485.