НАДПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДПИ́ТИ, надіп’ю́, надіп’є́ш, док., перех. Випивати трохи, частину чого-небудь. На ньому [дивані] напівлежить Ральф Крауфорд і помалу надпиває з пляшки (Собко, П’єси, 1958, 98); Христя надпила трохи [тернівки] і постановила (Мирний, III, 1954, 330); Заруба надпив з кухлика води, витер хусточкою рота (Кучер, Трудна любов, 1960, 462).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 75.

Надпива́ти, ва́ю, єш, сов. в. надпи́ти, надіп’ю́, п’єш, гл. Отпивать, отпить, выпивать, выпить небольшую часть чего. Він надпиває трохи. Тоді вона несе надпитую чарку молодій. Грин. III. 431.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 485.