НАДОЇ́ДЛИВИЙ, а, е, розм. Те саме, що надоку́чливий. Були хвилі, коли він почував тиху симпатію до сеї дівчини, мовчазливої, розумної і зовсім не так надоїдливої, як Маня (Фр., І, 1955, 343); Спроквола ступають коні, махають головами, відганяючи надоїдливих мух (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 517).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 74.