НАДОЇ́ДА, и, ч. і ж., розм. Набридлива істота. Коли б хто відігнав цю надоїду-сороку. Зустріла в ліску і до самого узлісся, мов собака, скрекотом своїм провела (Збан., Над Десною, 1951, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 74.