НАДОЛИ́НУ, присл., діал. Вниз. Стрімка обривиста скала, по котрій він з великим трудом виліз вгору, не оставляла можності злізти надолину (Фр., VIII, 1952, 225); Дід заводив такої жалібної, що всі гості надолину голову спускали (Черемш., Вибр., 1952, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 74.