НАДМІ́РНИЙ, а, е.
1. Який перевершує міру, звичайну норму чого-небудь. Надмірна діловитість Плетенецького дратувала його (Тулуб, Людолови, І, 1957, 126); Він говорив скоромовкою, задихаючись від надмірної роботи власного язика (Вільде, Сестри.., 1958, 471).
2. Який перевищує звичайний ступінь виявлення чого-небудь. На хвилю нерви його отупіли з надмірного болю (Фр., II, 1950, 230); [Xмара:] А адмірал помер, до речі, не в бою, а від надмірного апетиту (Корн., Чому посміх, зорі, 1958, 78); — Мені здається, що саме від надмірного хвилювання й нервозності починаються майже всі прикрості в організмі людини… (Кучер, Голод, 1961, 457).
3. Який значно перевищує потребу, необхідність у чому-небудь. Ремствуючи на професора за надмірні запаси продовольства, Тумаяуа сам узяв собі найважчу ношу (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 158); Збільшення випадків інфаркту серця пов’язане з надмірним споживанням цукру (Наука.., 12, 1964, 32).
4. Значний щодо розміру, величини, кількості і т. ін. Коло моїх скляних.. дверей виростають кущі рож і бозу, і сеї ночі, обливані надмірним дощем і похилювані вітром, угинались (Коб., III, 1956, 183); Несміливий хлопчисько, який соромився навіть свого надмірного росту і тому в юності трохи сутулився, перетворився у гладкого рожевощокого мужчину з статечним голосом і поважною ходою (Вільде, Сестри.., 1958, 122); Прикарпаття — зона надмірного зволоження. Тут випадає багато опадів (Колг. Укр., 12, 1958, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 73.