НАДЛЮ́ДСЬКИЙ, а, е. Який перевищує звичайні людські якості, властивості, можливості і т. ін. — У мами надлюдська сила, надлюдський розум! — з подивом шептав Адась (Фр., VII, 1951, 182); Всіх, хто мав нагоду близько спостерігати роботу В. І. Леніна, вражала його надлюдська працездатність (Ком. Укр., 4, 1961, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 73.

Надлюдський, а, е. Сверхчеловѣческій. Йому, а не мені надлюдську силу дала природа. К. ЦН. 267. Надлюдська сила в його слові дикім. К. ЦН. 174.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 484.