НАДЛО́МЛЮВАТИСЯ, юється, недок., НАДЛОМИ́ТИСЯ, ло́миться; мн. надло́мляться; док.

1. Не зовсім, не до кінця відломлюватися. На пшеницях іржасті захворювання дуже поширені і завдають посівам значної шкоди. Уражене листя швидко відмирає, а стебла надломлюються і полягають (Колг. Укр., 8, 1961, 26); * Образно. Руки його надломлюються в ліктях, і обважніле тіло незручно, через ліве плече, падає на спину (Кол., Терен.., 1959, 50).

2. перен. Виснажуватися, втрачаючи душевні й фізичні сили. В недолях сила надломилась; А я забуть того не зміг. Як мати тріпотно молилась (Щог., Поезії, 1958, 261).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 72.