НАДЛИ́ШОК, шку, ч.

1. Кількість чого-небудь, що виходить за межі потреб, перевищує їх. Страшним лихом польського довоєнного села був надлишок робочої сили (Хлібороб Укр., 6, 1964, 41); На селі на початку 1918 р. розгорнулась масова організована конфіскація поміщицьких маєтків, відбирання надлишків землі у куркулів (Іст. УРСР, II, 1957, 94); // Та кількість, яка залишається після задоволення всіх потреб. Завдяки землеробству і скотарству, люди рідше переходили з місця на місце, вони почали будувати постійні житла, відкладати надлишки продуктів про запас (Іст. стар. світу, 1957, 12).

2. перен. Дуже велика міра, ступінь чого-небудь. Надлишок сміливості.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 72.