НАДЛА́МАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до надлама́ти. На купинах стирчать буйні, надламані стебла ситнягу і татарського зілля (Стельмах, І, 1962, 218); Царське самодержавство було надламане революцією 1905-го року (Ленін, 20, 1971, 134).

2. у знач. прикм. Охриплий, із зміненим тембром. Він лише міцно потис материну руку, проказавши надламаним голосом одне тільки слово: — Мамо… (Рибак, Час.., 1960, 140).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 72.