НАДКУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДКУ́СИТИ, ушу́, у́сиш, док., перех. Відкушувати частину чого-небудь. Дівчата брали по тістечку, намагаючись узяти найменше, надкушували його несміливо, немов мишка гризнула, і клали поштиво на тарілочку біля склянки з чаєм (Вільде, Повпол. діти, 1960, 227); Покуштує [Валя] малини, надкусить кислу сливу і лусне нею об дерево (Вас., II, 1959, 183); Вийняв інженер портсигар, дістав папіросу. Раз надкусив мундштучок, другий раз (Жур., Вел. розмова, 1955, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 71.