НАДКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДКО́ЛОТИ, колю́ ко́леш, док., перех.

1. Трохи, це до кінця розколювати.

2. Проколювати чим-небудь гострим, робити уколи зверху.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 71.

Надко́лювати, люю, єш, сов. в. надколо́ти, лю́, леш, гл. Надкалывать, надколоть.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 483.