НАДИ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надиха́ти. Кращі музичні твори це ті, що надихані історичною практикою нашого народу в боротьбі за зміцнення радянського ладу, за торжество комунізму (Мист., 2, 1956, 34); // нади́хано, безос. присуди, сл. Лився спирт, накурено, надихано в вагоні (Скл., Шлях.., 1937, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 68.