НАДЗИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм. Уважно стежити, слідкувати за ким-, чим-небудь, пильнувати кого-, що-небудь; наглядати. Гамза вірно служить своєму дворянству: як орел той надзира над своїм гніздом, так Гамза над .повітовим дворянством. (Мирний, IV, 1955. 160); Побігла мама… А білоголове — вже семилітнє дівча.. з двору надзирає (Вишня, II, 1958, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 66.