НАДЗВУКОВИ́Й, а, е, спец. Який перевищує швидкість поширення звуку. Одержання надзвукових коливань грунтується на властивості пластинок, певним способом вирізаних з кристала кварцу, при стисканні електризуватися на своїх поверхнях (Цікава фізика.., 1950, 328); Важкий двомоторний бомбардувальник минулої війни, незграбний і повільний, коли рівняти до сучасних надзвукових швидкостей, по розлогій спіралі неквапливо поліз у гору (Собко, Срібний корабель, 1901, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 66.