НАДЗВИЧА́ЙНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до надзвича́йний. Неначе пробуджені від сну надзвичайністю того, що сподіялось, люди набули раптом немовби нового бачення світу, і.. все постало перед ними у величезній небуденній єдності (Довж., І, 1958, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 66.

Надзвича́йність, ности, ж. Необычайность, чрезвычайность; нѣчто выходящее изъ ряда вонъ. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 481.