НАДЕ́РЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДЕРЖА́ТИ, жу, жиш, док., рідко. Те саме, що притри́мувати. Яким.. мерщій кинувся до триніжка, звернув казанок набік і надержує, поки той перестане клекотіти (Мирний, IV, 1955, 319); Ладко згріб кількох парубчаків у обійми, стулив докупи й притис до стіни. Притис — і надержує (Григір Тют., Зав’язь, 1966, 152).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 66.

Наде́ржувати, жую, єш, гл. Держать, править (лошадью). Надержуй, Петре, голобельну вліво. О. 1861. V. 66.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 481.