НАДДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДДЕ́РТИ, ру́, ре́ш, док., перех., розм.

1. Трохи розривати що-небудь зверху, скраю; надривати.

2. діал. Здирати частину шкури з тварини. Їдну [одну] козу наддер, та вона вирвалася та побігла (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 65.

Наддира́ти, ра́ю, єш, сов. в. надде́рти, ддеру́, ре́ш, гл.

1) Надрывать, надорвать, наддирать, надодрать.

2) Сдирать, содрать часть шкуры съ животнаго. Їдну козу наддер, та вона вирвалася та побігла. Уманск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 481.