НАДДЗЮ́БУВАТИ, ує, недок., НАДДЗЮ́БАТИ, а́є, док., перех., розм. Дзюбаючи, відривати шматочки чого-небудь в одному або кількох місцях.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 65.

Наддзю́бувати, бую, єш, сов. в. наддзю́бати, баю, єш, гл. Надклевывать, надклепать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 481.