НАДГРО́БНИЙ, а, е.

1. Який міститься на могилі, признач. для могили. Ані хреста, ані надгробного каменя на своїй могилі не веліла [Кинецька] класти (Фр., IV, 1950, 302); Надгробні кам’яні плити блищали золотом висічених імен загиблих (Ле, В снопі.., 1960, 196).

2. Зробл. на могильній плиті, пам’ятнику. Про значний розвиток старогрецької писемності свідчить велика кількість знайдених декретів,.. посвят і надгробних текстів (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 258); // Стос. до уболівань за померлим над труною, могилою. [Поет:] Тепер виходить щось зовсім сумне І жалібне, неначе плач надгробний (Сам., І, 1958, 243); Чи ти чуєш людський гомін. Надгробнії речі? (Пісні та романси.., II, 1956, 135).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 65.